У серці України, краю, відомого своїми живими традиціями та глибоким зв’язком із природою, існує позачасова казка, яка переплітає майстерність ляльок-мотанок із символікою лелеки – історія миру, відродження та сяючого кольору. сонця.
Але одна мотанка виділялася серед інших. Її прикрашав лелека – символ, глибоко вкорінений в українському фольклорі. Лелека з його витонченою зовнішністю та чистим білим оперенням здавна вважався провісником миру та оновлення. Його повернення в українське село після довгої зимової подорожі було радісною подією, знаком того, що нарешті прийшла весна. Лелека втілив надію на світлі дні, обіцянку нових починань.
Мотанка з лелекою мала особливе значення, оскільки вважалося, що вона приносить не лише мир, а й захист домівкам, де він живе. Українці клали цих ляльок у своїх домівках, де вони спостерігали за сім’єю та нашіптували історії про стійкість та єдність. Здавалося, що лелека з розпростертими крилами несе мрії і прагнення народу, як золоте проміння сонця.
Жовтий, колір сонця, відіграв у цій історії важливу роль. В українській культурі жовтий був не просто відтінком; це був символ життя, світла і тепла. Він символізував сонце, яке купало поля золотої пшениці та поля соняшників, даючи людям поживу та надію. Жовті акценти мотанки, старанно розписані чи вишиті вручну, були свідченням міцного зв’язку між українською душею та землею, яку вона називала домом.
Змінювалися пори року і йшов час вперед, а мотанка з лелекою залишалася шанованим символом миру та відродження в Україні. Це було нагадуванням, що навіть попри лихоліття дух українського народу витримає, подібно до того, як тріумфальне повернення лелеки віщує прихід нової пори року.
У серці кожної української оселі мовчазним охоронцем традицій, символом надії та світочом миру продовжувала стояти мотанка з лелекою — її жовті вкраплення, наче сонячні промені, сіяли тепло й затишно. землю та її людей.

In the heart of Ukraine, a land known for its vibrant traditions and deep connection to nature, there exists a timeless tale that weaves together the artistry of motanka dolls with the symbolism of the stork—a story of peace, revival, and the radiant color of the sun.
But one particular motanka stood out among the rest. She was adorned with a stork, a symbol deeply rooted in Ukrainian folklore. The stork, with its graceful presence and pure white plumage, had long been considered a harbinger of peace and renewal. Its return to the Ukrainian countryside after a long winter’s journey was a joyous occasion, a sign that spring had finally arrived. The stork embodied the hope for brighter days, the promise of new beginnings.
The motanka with the stork held a special significance, as it was believed to bring not only peace but also protection to the homes where it resided. Ukrainians placed these dolls in their households, where they watched over families and whispered stories of resilience and unity. The stork, with its outstretched wings, seemed to carry the dreams and aspirations of a nation, much like the golden rays of the sun.
Yellow, the color of the sun, played a vital role in this story. In Ukrainian culture, yellow was more than just a hue; it was a symbol of life, light, and warmth. It represented the sun that bathed the fields of golden wheat and fields of sunflowers, providing sustenance and hope to the people. The motanka’s yellow accents, carefully hand-painted or stitched, were a testament to the enduring connection between the Ukrainian soul and the land it called home.
As the seasons turned and time marched forward, the motanka with the stork remained a cherished symbol of peace and revival in Ukraine. It served as a reminder that even in the face of adversity, the spirit of the Ukrainian people would endure, much like the stork’s triumphant return heralding the arrival of a new season.
In the heart of every Ukrainian home, the motanka with the stork continued to stand as a silent guardian of tradition, a symbol of hope, and a beacon of peace—its yellow accents, like rays of sunlight, casting a warm and comforting glow on the land and its people.

раніше я займалась в’язанням іграшок та ковдр для малюків. Це було захопливе хобі яке приносило мені дохід і неймовірне задоволення. Та трохи більше року назад, моє життя кардинально змінилось. На це було багато причин, зміна сімейного стану, виїзд з рідної країни і ще багато інших причин…. і тут довелось вчитися жити по-новому.
Моральний стан не дозволяв повертатись до створення іграшок для малюків, точніше, я намагалась, та в середині себк розуміла, що хотілось зробити щось серйозніше, сильніше.
Прийшло усвідомлення і прийняття свого генетичного коду, переосмислення традицій предків і зовсім по-іншому відчувся символізм який можна відобразити в Мотанках.
І ми разом з мамою почали робити мотанки.
Ми довго йшли до якоїсь особливої і сильної концепції. Не хотілось повторювати робіт інших майстрів.
Наша перша колекція має назву “Нескорені”. Вона присвячена всім тим, чиє життя зруйнувала в.йна, тобто кожному українцю, адже не лишилось жодного, кого б не торкнулось це звірство.
Мета “Нескорених” показати всьому світу яким було наше життя до 23 лютого і що з ним трапилось в ніч на 24 лютого. Мета наших “Нескорених” – відкрити очі світові і ми це зробимо.
Ми сміливо заявляємо, що таких Мотанок Ви ще не бачили!

I used to knit toys and blankets for babies. It was an exciting hobby that brought me income and incredible pleasure. But a little more than a year ago, my life changed dramatically. There were many reasons for this, a change in family status, leaving the native country and many other reasons… and here I had to learn to live in a new way.
My moral state did not allow me to return to creating toys for babies, or rather, I tried, but in the middle of my life I understood that I wanted to do something more serious, stronger.
The awareness and acceptance of one’s genetic code came, the reinterpretation of the traditions of ancestors, and the symbolism that can be reflected in Motanki was felt in a completely different way.
And together with my mother, we started to make motanki.
We went for a long time to some special and strong concept. I did not want to repeat the works of other masters.
Our first collection is called “Invincible”. It is dedicated to all those whose lives were destroyed by the war, i.e. to every Ukrainian, because there is no one left who was not touched by this atrocity.
The purpose of “Invincibles” is to show the whole world what our life was like before February 23 and what happened to it on the night of February 24. The goal of our “Unconquered” is to open the eyes of the world and we will do it.
We boldly declare that you have never seen such Motankas!