My childhood was spent in a terrible World War II. There were no dolls for sale, but I was a child and wanted to have a doll. My grandmother and mother made me dolls from fabric. When I grew up, I learned to make dolls myself, made them with my friends and played with them. Motanka dolls have passed through my whole life and remain my love till now.

I made dolls for my children and grandchildren. Now I make motanka dolls for my soul.

Моє дитинство пройшло у страшну війну з німцями. Лялек у продажу не було, а дитинство було і хотілось мати ляльку. Бабуся з мамою робили мені ляльки із тканини, а як підросла , сама навчилась і робила з подругами ляльки і з ними гралися. Ляльки пройшли через усе моє життя і залишилися моєю любов”ю і сьогодні.

Так сталося , що по життю прийшлося робити ляльоук дітям та онукам. Тепер роблю ляльок для душі.